Використання торгової марки в господарській діяльності відповідно до п. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, крім зазначеного, - це також застосування її у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
Згідно з п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається:
- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
З точки зору податкових ризиків використання торгової марки на безоплатній основі то, на думку аудиторів, вони є незначні: з 01.01.2015 року об’єкт оподаткування податком на прибуток, визначається за правилами національних (міжнародних) стандартів бухгалтерського обліку, (п.1. стаття 134.1 ПКУ), а саме ПСБО №15 «Дохід» .
Згідно п.20 вище вказаного стандарту дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, визнається якщо:
- імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;
- дохід може бути достовірно оцінений.
Такий дохід має визнаватися у такому порядку:
- проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту відповідної угоди;
- роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;
- дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
В разі відсутності угоди на оплату роялті за торгову марку та відповідно підстав для визнання доходу, такі доходи не визнаються підприємством.
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. На нашу думку, такі ризики визначення справедливої вартості активів органами ДПС є не значними. Щодо ризику донарахування ПДВ він, на думку аудитора, дуже низький , оскільки зг.196.1.6 ПКУ не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість виплати роялті в грошовій формі.
Керуючий партнер ТОВ АКФ Бізнес Партнери Наталія Цуприк