Публікації

Чи виникають ризики податкових донарахувань якщо підприємство використовує торгову марку нерезидента на безоплатній основі

Використання торгової марки в господарській діяльності відповідно до п. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, крім зазначеного, - це також застосування її у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Згідно з п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається:

  • нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
  • застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
  • застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

З точки зору податкових ризиків використання торгової марки на безоплатній основі то, на думку аудиторів, вони є незначні: з 01.01.2015 року об’єкт оподаткування податком на  прибуток, визначається за правилами національних (міжнародних) стандартів бухгалтерського обліку, (п.1. стаття 134.1 ПКУ), а саме ПСБО №15 «Дохід» .
Згідно п.20 вище вказаного стандарту  дохід,  який виникає в  результаті  використання  активів підприємства  іншими  сторонами,  визнається  у вигляді процентів, роялті та дивідендів, визнається якщо:

  • імовірне надходження  економічних  вигод,  пов'язаних з такою операцією;
  • дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

  • проценти  визнаються  у  тому звітному періоді, до якого вони належать,  виходячи  з  бази їх нарахування та строку користування відповідними    активами   з   урахуванням   економічного   змісту відповідної  угоди;
  • роялті визнаються   за   принципом   нарахування   згідно   з економічним змістом відповідної угоди;
  • дивіденди визнаються  у  періоді  прийняття  рішення  про  їх виплату.

В разі відсутності угоди на оплату роялті за торгову марку та відповідно підстав для визнання доходу, такі доходи не визнаються підприємством.
Дохід  відображається  в  бухгалтерському  обліку  в сумі справедливої  вартості  активів,  що   отримані   або   підлягають отриманню.    
Якщо   безоплатно   отриманий  актив  забезпечує  надходження економічних  вигід  протягом  кількох  звітних періодів, то доходи визнаються  на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації)   протягом   тих  звітних  періодів,  коли надходять відповідні  економічні  вигоди. На нашу думку, такі ризики визначення справедливої вартості активів органами ДПС є не значними. Щодо ризику донарахування ПДВ він, на думку аудитора,   дуже низький , оскільки зг.196.1.6 ПКУ не є об’єктом  оподаткування податком на додану вартість виплати роялті в грошовій формі.

Керуючий партнер ТОВ АКФ Бізнес Партнери    Наталія Цуприк

© Copyright 2012-2019 АКФ Бізнес Партнери. Всі права збережено.

Search

Сайт розроблено в PBB-дизайн