Чи виникають ризики податкових донарахувань якщо підприємство використовує торгову марку нерезидента на безоплатній основі

Публікації

Чи виникають ризики податкових донарахувань якщо підприємство використовує торгову марку нерезидента на безоплатній основі

Використання торгової марки в господарській діяльності відповідно до п. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, крім зазначеного, - це також застосування її у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Згідно з п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається:

  • нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
  • застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
  • застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

З точки зору податкових ризиків використання торгової марки на безоплатній основі то, на думку аудиторів, вони є незначні: з 01.01.2015 року об’єкт оподаткування податком на  прибуток, визначається за правилами національних (міжнародних) стандартів бухгалтерського обліку, (п.1. стаття 134.1 ПКУ), а саме ПСБО №15 «Дохід» .
Згідно п.20 вище вказаного стандарту  дохід,  який виникає в  результаті  використання  активів підприємства  іншими  сторонами,  визнається  у вигляді процентів, роялті та дивідендів, визнається якщо:

  • імовірне надходження  економічних  вигод,  пов'язаних з такою операцією;
  • дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

  • проценти  визнаються  у  тому звітному періоді, до якого вони належать,  виходячи  з  бази їх нарахування та строку користування відповідними    активами   з   урахуванням   економічного   змісту відповідної  угоди;
  • роялті визнаються   за   принципом   нарахування   згідно   з економічним змістом відповідної угоди;
  • дивіденди визнаються  у  періоді  прийняття  рішення  про  їх виплату.

В разі відсутності угоди на оплату роялті за торгову марку та відповідно підстав для визнання доходу, такі доходи не визнаються підприємством.
Дохід  відображається  в  бухгалтерському  обліку  в сумі справедливої  вартості  активів,  що   отримані   або   підлягають отриманню.    
Якщо   безоплатно   отриманий  актив  забезпечує  надходження економічних  вигід  протягом  кількох  звітних періодів, то доходи визнаються  на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації)   протягом   тих  звітних  періодів,  коли надходять відповідні  економічні  вигоди. На нашу думку, такі ризики визначення справедливої вартості активів органами ДПС є не значними. Щодо ризику донарахування ПДВ він, на думку аудитора,   дуже низький , оскільки зг.196.1.6 ПКУ не є об’єктом  оподаткування податком на додану вартість виплати роялті в грошовій формі.

Керуючий партнер ТОВ АКФ Бізнес Партнери    Наталія Цуприк

© Copyright 2012-2018 АКФ Бізнес Партнери. Всі права збережено.

Search

Сайт розроблено в PBB-дизайн